Обзоры
Статьи
Видео
Фото
Проекты
Опубликовано: 21-09-2015 17:42 / Категория: Статьи / Просмотров: 3467

Фортеця: сумний літопис

Хронологія досліджень, реставрацій і зміни статусу Білгород-Дністровської середньовічної фортеці.

Розвідка творчої групи телепрограми "Аккерман Панорама" каналу "Тіра-ТБ"

1890-1913

Одеське товариство старожитностей організовує перші археологічні розкопки Аккерманської фортеці і античної Тіри. Розбирання населенням каміння списаної військової фортеці призводить до обвалення одної з башт Цитаделі у Дністровський лиман. Завдяки втручанню Товариства вдалося заборонити видачу дозволів населенню розбирати фортецю на каміння.

1922-1937

Румунська влада і персонально мер, історик Пауль Нікореску проводять низку археологічних досліджень, після яких на кошти Бухаресту проводяться великі відновлювальні роботи. Зокрема, з боку Дністровського лиману будуються контрфорси, які до нашого часу запобігають сповзанню Цитаделі у лиман. Наближення Другої Світової війни не дозволило втілити у життя плани створити у фортеці пам’ятне місце на честь молдовських господарів Штефана Великого, Олександра Доброго і Петра Мушата. Тимчасово у Дозорній вежі працював невеличкий музей.

1947-1958

Розпочинаються системні дослідження фортеці радянськими вченими. Вперше формулюється доцільність створення на території фортеці і античної Тіри заповідної зони з державним статусом. Уряд Радянської України фіксує цей намір у своїх планах.

1965-1975

Початок системних реставраційних робіт у фортеці радянськими науковцями і реставраторами. Відновлення воріт Кілійської і Водяної брам. Реставрація великих ділянок стін і найбільш знаменитих башт, частково - рову. Розроблено і затверджено план і проект повної реставрації і реконструкції фортеці, розрахований на чверть століття - з 1975-го по 2000 рік.

1975-1985

Плани створення історичного заповідника включаються до містобудівної програми Білгорода-Дністровського. Місто визначається із зонуванням своєї території за принципом історичної значущості. Розподіл закріплено у Генплані того часу. Центральна частина Білгорода-Дністровського набуває статусу історичної території з особливим режимом забудови, яки є чинним і зараз, але на практиці не застосовується.

1975-1991

Продовжується поетапна реставрація і реконструкція середньовічної фортеці за радянським планом комплексної реставрації. З розвалом Радянського Союзу цей проект фактично згортається. Розпочинається наукова та суспільна дискусія щодо вибору - реконструювати фортецю чи консервувати її у тому стані, в якому вона дожила до кінця ХХ століття.

1998

Рішення Кабміну про відзначення Білгородом-Дністровським 2500 років заснування. Офіційний ювілей стає приводом для спроб отримати для фортеці і античної Тіри статус об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО. У формулюваннях української сторони недостатньо відповідності цих об’єктів критеріям ЮНЕСКО. В Одеській області цей статус отримують тільки Одеська Опера и частина «Дуги Струве».

1998-2000

Перші спроби залучити до використання фортеці приватних, у т.ч. іноземних інвесторів. Зокрема, кандидат у мери Юрій Гупаленко намагався переконати у привабливості фортеці інвесторів з Південно-Африканської республіки. Ці спроби викликали гостру суспільну дискусію у місті, в якій перемогли прихильники державного опікування цими старожитностями.

2002

Білгород-Дністровський і Одеська область розпочинають судову суперечку щодо майнової приналежності найбільш привабливих об’єктів історичної спадщини на території міста. Таких понад три десятки.

2004

Візит до Білгорода-Дністровського прем’єр-міністра України Віктора Януковича. Прийнято державну програму збереження і реставрації середньовічної фортеці і залишків античної Тіри з обсягом фінансування на десятки мільйонів гривень. Всі наступні уряди за 10 років цю програму секвестрували.

2006

Початок розробки Стратегічного плану соціально-економічного розвитку Білгорода-Дністровського на найближчі 10 років. Вже не стадії збору пропозицій одною з ключових є створення Національного історико-архітектурного заповідника. Попередній варіант назви: "Білгород Старовинний".

2007

Керівництво Білгорода-Дністровського розпочинає консультації з комітетом Верховної Ради з питань культури щодо підтримки створення у місті Національного історико-архітектурного заповідника. Профільні відомства Одеської області категорично наполягають на зниженні статусу створюваного заповідника до «історико-культурного» зі збереженням його підпорядкування обласному управлінню охорони культурної спадщини. Того ж року після зйомок художнього кінофільму, дозвіл на які видало обласне управління охорони культурної спадщини, у фортеці сталася пожежа. Вигоріли перекриття кугельштурму, значно збільшився ризик обвалення цитадельної частини у Дністровський лиман. До того ж, загострився конфлікт між обласним відомством і містом щодо зон відповідальності за фортецю.

2008

Білгород-Дністровський затверджує Стратегічний план свого розвитку до 2017 року. Стратегічною метою Білгорода-Дністровського закріплено створення у місті Національного історико-архітектурного заповідника «Білгород Старовинний» на п’яти ареалах: антична Тіра, Царська могила ІІ століття, середньовічна фортеця, Грецька церква XIV століття та Вірменська XV століття. Того ж року відбувається новий поворот у суді між Білгородом-Дністровським і Одеська областю щодо майнової приналежності найбільш привабливих місцевих об’єктів історичної спадщини. Через політичні домовленості групи міських депутатів з обласними міська рада відмовляється від свої прав на ці об’єкти.

2009

Стає відомо що у прийнятому Законі про об’єкти історичної спадщини, які не підлягають приватизації, до цього переліку не внесено Аккерманську середньовічну фортецю і найбільш значущі старожитності Білгорода-Дністровського. Це створює потенціальну можливість для приватизації фортеці. Тому місто активізує роботу з підготовки до створення Національного історико-архітектурного заповідника. Окрім схвалення від парламентського комітету з питань культури, отримано погодження від Мінрегіонбуду, який опікувався заповідниками такого статусу. Того ж року Одеська область затверджує Стратегічний план свого розвитку. Обіцянку погодити його зі Стратегію розвитку Білгорода-Дністровського не виконано. До обласної Стратегії не включено жодної цілі щодо Білгорода-Дністровського, у тому числі і стосовно створення Національного історико-архітектурного заповідника. Погодження міста з комітетом Верховної ради та Мінрегіонбудом повністю проігноровані.

2010

Білгород-Дністровський, розуміючи слабкість свого краєзнавчого музею у опікуванні фортецею, розробляє план розвитку території навколо пам'ятки і нового господарчого режиму у фортеці. Проект заблоковано Одеською обласною радою.

1991-2011

Фортецею опікується Білгород-Дністровський історико-краєзнавчий музей. Отримані від відвідувачів кошти спрямовуються на спеціальний рахунок міського відділу культури. На них, зокрема, проведено реконструкцію музею. У 2010 році його статус знижується до краєзнавчого з повним скороченням наукового штату.

2011

Одеська обласна рада створює комунальне підприємство «Фортеця», яке має заробити кошти на утримання старожитності. 1 липня 2011 року середньовічна фортеця передається міським музеєм на його баланс. Міська рада звернулася до Президенту, парламенту, Кабміну, наполягаючи на державному, а не обласному підпорядкуванні фортеці. Та ці звернення нічого не змінили. Натомість було створено спільну комісію обласної і міської рад щодо визначення майнової приналежності всіх шести десятків історичних об’єктів на території Білгорода-Дністровського. Роботу комісії швидко згорнули. Того ж року у Білгороді-Дністровському розпочалося розмежування земель комунальної і державної власності. Оскільки підприємство «Фортеця» є комунальним, землю під пам’яткою залишено комунальною.

Початок комерційної роботи обласної «Фортеці» супроводжувався значним подорожчанням квитків на вхід до фортеці, численними порушеннями санітарного порядку торговими об’єктами підприємства. Ні обіцяних міжнародних грантів, ні державних коштів на реставрацію фортеці не отримано.

Того ж року у Білгороді-Дністровському працювала творча група акції «7 чудес України: фортеці, замки, палаци». Аккерманська увійшла до сімки переможців.

Голова оргкомітету акції, нардеп Микола Томенко звертається до Кабміну з листом про необхідність, згідно зі Стратегією розвитку Білгорода-Дністровського, створити у місті Національний історико-архітектурний заповідник. Відповідне звернення Уряду до обласної влади нічого не дає.

Комунальне підприємство «Фортеця» завершує рік зі збитками.

2012

Восени КП «Фортеця», отримавши формальні дозволи від археологів і Мінкульту, розпочинає будівництво двох сучасних капітальних об’єктів, туалету і кіоску, у охоронній зоні фортеці. Порушується історичність споруди, паплюжаться культурні шари. Ці дії викликали збурення громади Білгорода-Дністровського і міжнародної наукової спільноти, яка звернулася до Президента України з відповідним листом. Тоді ж КП «Фортеця» розпочало судовий процес проти міської ради. На зимовий період будівництво призупинили. 2012 рік КП «Фортеця» завершило зі збитками. Крім того, взяло великий кредит. Коштів на серйозну реставрацію не надійшло.

2013

КП «Фортеця» до початку активного туристичного сезону завершила будівництво своїх комерційних об’єктів. Позиція міста, наукової спільноти і громадськості була проігнорована.

З початку року троє парламентарів висловили підтримку наміру Білгорода-Дністровського створити державний заповідник і пообіцяли розробити і подати на розгляд Верховної Ради відповідний законопроект. Оголошення про ці наміри не завадило комунальному підприємству «Фортеця» оголосити про надання в оренду об’єктів Аккерманської фортеці, а саме, кількох веж для створення музею загадковій громадській організації.

2014-2015

Зміна влади у країні і області зруйнувала схеми, за якими планувала працювати перша формація керівництва КП "Фортеця". Стосовно її керівника намагалися порушити кримінальну справу. Ситуація з погашенням кредиту теж заплуталася. Обласна рада веде довгі консультації відносно нової конфігурації відносин між містом та регіональними структурами - Управлінням охорони культурної спадщини і, власне, КП "Фортеця". Білгороду-Дністровському пропонувалося висунути свою кандидатуру на посаду начальника комунального підприємства або взяти активну участь у погодженні кандидатури від області. До конкретного результату цей діалог не призвів. Жодної програми чи проекту реставрації не реалізовано. Майже два роки керівництво "Фортеці" залишається тимчасовим.

Між тим, держава на найближчий час відмовилася від створення нових національних заповідників. Зберігання пам'ятки стає все більш проблемним. Посилився розрив між Комендантською вежею і зовнішньою стіною Гарнізонного двору. Зростає ризик сповзання Цитаделі в бік Дністровського лиману. Тоді міський голова Ігор Нановський виступив з ініціативою створення муніципального історико-архітектурного заповідника - в України є такі приклади. Депутати цю ідею не підтримали.

На початку 2015-го колишній депутат міськради і бізнесмен Григорій Мельніченко, який будує готель поряд з фортецею, у суді довів порушення під час оформлення обласному підприємству землі у межах середньовічної старожитності. Це стало приводом для чинного депутатського корпусу вимагати повернення пам'ятки місту. Ситуацію заблокувала відсутність у Білгороді-Дністровському власної структури з відповідним статусом. Останнім часом все більше місцевих груп виступають з пропозиціями створити міський аналог обласного комунального підприємства "Фортеця". Але 17 вересня сесія міськради відмовилася розглядати план створення муніципального КП "Аккерманська Фортеця". Суперечки тривають...

Якою стане чергова сторінка у складній біографії сивої твердині? Громада Білого міста на Дністрі має докласти максимальних зусиль, щоб її писати, а не мовчазно спостерігати за оборудками недобросовісних торговців нашим минулим.

Олександр МАРКЕВИЧ




Ссылки по теме:
Заповедный статус Аккерманской крепости
26-06-2018 15:29
Просмотров: 2363
21-06-2018 17:40
Просмотров: 3070
16-06-2018 18:18
Просмотров: 2454